ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ ДО ЕНЕРГОМЕРЕЖІ ЄВРОПИ

Однією з головних новин кінця червня – початку липня цього року стало підписання угоди про інтеграцію України в енергосистему Європи ENTSO-E. У цій статті ми спробуємо розібратися, що насправді сталося, яку користь нам це принесе, і як узагалі виникла ідея такої інтеграції.

У липні 2009 року відбулася знакова подія для європейської енергосистеми: компанії, що займаються передачею електроенергії, створилиЄвропейське співтовариство операторів магістральних мереж у галузі електроенергетики ENTSO-E. По суті, цей проєкт не був сам по собі інновацією або проривом: він базувався на раніше створених об’єднаннях системних операторів різних держав Європи. Але завдяки його масштабам важко недооцінити це явище: до спільноти входить 41 незалежний оператор із 34 європейських країн. Ця організація займається розвитком електроенергетичної транспортної системи, забезпечує її надійне функціонування, а також займається деякими законодавчими ініціативами у рамках юрисдикції Євросоюзу.

Одним із попередників ENTSO-E є велике європейське об’єднання UCTE (раніше UCPTE), створене ще у 1951 році. Серед інших держав до складу UCTE, а пізніше ENTSO-E, увійшли наші сусіди: Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія.

У перші роки існування сучасної незалежної України об’єднані енергомережі (ОЕМ) нашої країни були синхронізовані виключно з країнами колишнього СРСР: Білорусією, Росією, Молдовою. Вперше у західному напрямку енергетики подивилися у 1995 році: тоді розпочалася розробка програми приєднання південно-західної частини нашої ОЕМ до енергомережі Європи. Ця подія стала першим кроком до інтеграції України в енергосистему Європи.

Результатом вищезгаданого проєкту стало створення так званого Бурштинського енергоострова – частини ОЕМ, орієнтованої більше на європейську електроенергетичну мережу, ніж на українську. Бурштинський острів працює синхронно із країнами ENTSO-E, що дозволяє Україні частково вийти на електроенергетичний ринок Європи.

Експорт електричної енергії – досить відчутна стаття зовнішньоекономічного прибутку нашої держави. При цьому, у 2005-2010 рр., найбільші міждержавні закупівлі електроенергії у наших виробників були здійснені Угорщиною – однією з країн UCTE, а пізніше ENTSO-E. Такий показник не міг не привести до думки про впровадження більшої синхронізації з Єврозоною. При цьому з боку європейських споживачів також виникла пропозиція збільшити обсяг споживаної української електроенергії. Ще у 2006 році румунським оператором Transelectrica було подано відповідну заяву на збільшення зони синхронізації з енергомережами України та Молдови. Завдяки цій події Україна та Молдова проходять пліч-о-пліч у питанні приєднання до мережі ENTSO-E. Керівний комітет UCTE підтримав заявку Румунії у травні 2006 року, але після цього настав період деякого затишшя у вирішенні питання приєднання України до енергосистеми Європи.

У 2014 році Постановою Верховної Ради схвалено програму діяльності Кабінету Міністрів №26-VIII, в якій постановляється, що інтеграція української енергосистеми до ENTSO-E стане одним із ключових напрямків розвитку нашої енергосистеми. Після цього, вже у 2015 році, системними операторами – учасниками ENTSO-E проведено дослідження, яке показало відсутність непереборних перешкод для синхронізації енергомереж Європи та України/Молдови. У 2016 році цей висновок був акцептований регіональною групою ENTSO-E Континентальна Європа. У червні 2016 року розпочинає роботу проєктна група, яка розробляє Дорожню карту магістральних мереж, а також Каталог технічних та регуляторних заходів, необхідних для інтеграції України до енергосистеми Європи. Окрім іншого, наша енергосистема повинна буде перейти на ізольовану від СНД роботу, що позитивно позначиться на нашій енергетичній незалежності.

Остаточний текст угоди щодо приєднання України до енергосистеми Європи регіональна група ENTSO-E затвердила 23 травня 2017 року. Нагадаємо, що ENTSO-E – це спільнота системних операторів передачі електричної енергії, а отже, з боку України така угода має бути підписана також системним оператором. Таким у нашій країні є Національна енергетична компанія “Укренерго”. І саме керівник НЕК «Укренерго» Всеволод Ковальчук поставив свій підпис під цією угодою 28 червня цього року.

Перша спільна робота представників ENTSO-E та Укренерго відбулася вже 4-5 липня. У найближчі п’ять років Україна має величезну роботу не лише у технологічній, а й у законодавчій сфері. Підписаний договір передбачає, що будь-який вітчизняний виробник електрики зможе вільно постачати енергію будь-якому європейському споживачеві. А будь-який український споживач може вільно імпортувати електроенергію з країн Європи. Саме така форма роботи може запровадити у сферу торгівлі електрикою механізми ринкової економіки. Нагадаємо, що на сьогоднішній день, у зв’язку зі слабкою пропускною спроможністю синхронізованої з ENTSO-E ділянки ОЕМ, енергоекспорт у нас відбувається за підсумками щорічного аукціону, який організовує Укренерго.

Допомога в організації приєднання України до енергосистеми Європи нашій державі надаватиме міжнародна корпорація Elia Group. Відповідний меморандум про партнерство з Укренерго було підписано у Києві 15 травня. На виконання вимог для синхронізації ОЕС та ENTSO-E відведено п’ять років. Це порівняно невеликий термін для реорганізації всієї або більшої частини енергомережі країни. Для успішної реалізації проєкту, за різними оцінками, нам знадобиться €0,6-1,2 млрд. Незважаючи на те, що рамки проєкту є досить жорсткими, виконання всіх умов угоди дозволить Укренерго стати учасником ENTSO-E, що виведе експорт електрики нашою державою на новий рівень. Також не варто забувати і про пов’язані із законодавчою областю подальші позитивні тенденції на внутрішньому енергоринку.

Ми намагатимемося тримати Вас в курсі найважливіших та значущих подій електроенергетичної галузі. Володіння актуальною та правдивою інформацією – запорука успіху та процвітання у сучасному світі.